Острів розлуки

Вечірнє море тихо лягло жовтавим світлом. Над обрієм маленький
човен відпливає вдалину. Поблизу — постать із палицею, і кінь. Вони
в одному морі, але стоять окремо. Хоч і близько одне до одного,
кожне вже стало своїм власним острівним світлом. Це світло розлуки,
що дає дивитися на те, що відходить, і дає витримати тому, що
лишається. Людина і кінь зрештою лишаються кожне своїм островом
розлуки.
Та й між островами є водні шляхи. Стояти окремо й дивитися на той самий човен. Це остання спільна дорога цього вечора.