Іодо

Чорнота поглинула площину картини.
Без неба, без землі
вирує цілий світ.
Дерево хитається з корінням,
кінь похилив голову.
Бо вже нема
човна, на який дивитися.
Посеред тієї чорноти
одна хата
низько тулиться і витримує.
Це —
найтемніше Іеодо.
Перш ніж вернеться порожній човен,
перш ніж заплаче ворона, —
ніч,
у яку буря саме тепер
забирає ту людину.
І цієї ночі
в якійсь кімнаті на суші
хтось чекає на нього,
ще нічого не знаючи.