Старе дерево

Уся площина спочиває в синьому світлі.
Рідкісна барва.
Посередині здіймається дерево,
з товстим стовбуром.
Дерево
однією рукою проводжає того, хто відходить,
а другою тримає того, хто зостався.
Дерево не може піти,
тож бачить усі розлуки.
Безліч разів проводжало,
безліч разів обіймало.
Проводжати те, що відходить,
і обіймати смуток, що лишається, —
це те, що це дерево
робило все своє життя.
Товстий стовбур —
товщина тих років.