Приморське село

На березі низько сидять кілька солом’яних хат.
Кам’яна огорожа обіймає хати,
і дерева без листя простягають гілля до моря.
Далеко — маленький човен.
Покинув землю і йде дорогою води.
Людей не видно.
Але в хатах є сліди чекання,
у кам’яній огорожі — збережений час,
а в сухому гіллі дерев лишається вітер, що безліч разів проводжав
когось у дорогу.
Село біля моря — не село, збудоване коло моря.
Місце, звідки хтось відходить
і де хтось лишається стерегти місце, куди можна вернутися.
Місце, де море і земля ділять між собою життя.