Приморське село

Сонце стоїть над морем,
і маленький човен минає обрій.
На мисі праворуч солом’яна хата низько тулиться і тримає своє місце
разом із кам’яною огорожею.
Унизу біля води стоїть постать із вудкою.
Човен відходить далеко,
хата лишається на землі,
а людина стоїть між ними і дивиться на море.
Село біля моря — не лише місце, де зібралися хати.
Човен, що відходить, і хата, що лишається,
життя, яке здобувають у морі, і життя, яке чекає на землі, —
місце, де вони тривають серед природи й життя одного місця.
Хтось виходить у море,
а хтось стереже місце повернення.
Між цими двома село живе свій день.