Човен, що відпливає

Він намалював краєвид,
але йому бракувало цілісності.
Тож він поставив у нього людину.
Не велику.
Без імені.
Лише як цятку.
Поставив,
щоб тримати картину вкупі.
Без обличчя.
Постать зі схиленою головою.
Старий із палицею.
Краєвид був господарем,
а людина — оздобою.
Але сталося дивне.
Та маленька постать
почала панувати над усією площиною.
Займаючи менше сотої частини,
вона вела за собою все інше.
Одна цятка.
Що меншою була та цятка,
то глибшою ставала самотність.
Люди казали:
та постать — наче автопортрет.
Він не заперечив.
Тим одним реченням
усе стало ясно.

Безіменна постать
була будь-ким
і зрештою
самим художником.
Цятка, яку він додав, щоб тримати картину,
тримала його все життя.