Заглиблення

Він не дивиться ні на море, ні на сонце, ні на коня поруч.
Він глибоко у світі, який тримає в долонях.
Хоч який великий світ, йому досить клаптя землі під деревом.
Ніхто його не кличе, і тому він може лишатися цілком.
Кінь робить своє, човен своє, сонце своє.
Вони не торкаються одне одного і тому не тривожать одне одного.
Мир був світлом, що тихо сідає на клапоть землі, де нікого немає, —
після того, як віддалився, спорожнів і відступив.
Навіть коли сонце хилиться, він не встає.
Наче світ може його забути.
Забуте місце було для нього найсвітлішим.