Artwork text
І той, хто не може піти,
має врешті місце, куди дивитися.
Небо.
Дерево віддає своє тіло
вітрові.
Гнеться настільки, наскільки віддає,
і виживає настільки, наскільки зігнулося.
Бо є небо — витримує.
І скільки витримало,
стільки форми лишається в тілі.
Та зігнута форма —
не слід поразки.
Це форма витривалості,
яка до кінця не забула неба.
Key context
Бьон Ші Джі — корейський художник модерної та сучасної доби, який змальовував Fūdo Чеджу не як тло, а як умову існування. Самотність, очікування, вітер і колір сухої трави творять у його мистецтві глокальний корейський модернізм, укорінений у місці й відкритий світові.
художникЧеджумистецтвосамотністьFūdo (середовище і клімат)очікуваннямодернізмглокалізмкорейський художник