Самотність

І той, хто не може піти,
має врешті місце, куди дивитися.
Небо.
Дерево віддає своє тіло
вітрові.
Гнеться настільки, наскільки віддає,
і виживає настільки, наскільки зігнулося.
Бо є небо — витримує.
І скільки витримало,
стільки форми лишається в тілі.
Та зігнута форма —
не слід поразки.
Це форма витривалості,
яка до кінця не забула неба.
Тому, побачивши зігнуте,
спершу подумай про вітер,
який воно прийняло.
Зігнута спина —
не його поразка,
а запис того, що він витримав.