Надія, воля, мир і любов

Сонце в небі,
але світ не світлий.
Двоє ліворуч
сидять, спершись одне на одного,
і кінь мовчки лишається поруч.
Посередині один
підносить обидві руки до неба.
Це не жест радості.
Це жест людини, що й у темні дні
не хоче відпустити надію.
Ворона пролітає,
вітер не спиняється.
Але людина
рук не опускає.
До кінця.
Надія — це
не вірити у світлі дні,
а й у темні дні
підносити руки до неба.
Люди й кінь поруч
дивляться на ті руки.
Є очі, що дивляться,
тому руки не опускаються.