Жебрак

Поле кольору сухої трави.
Місце, яким довго проходив вітер.
Там стоїть постать.
Одяг довгий, ноги босі.
Ішов — і спинився.
Вітер назвав його жебраком.
Але він прийшов не жебрати.
Він — той, хто пройшов крізь вітер і хмари.
Він нічого не має.
Йому нічого втрачати.
Тому він легкий.
Людина вітру і хмар.
Стоячи на порожньому полі,
він усе ще дивиться кудись.
Очі того, хто нічого не має,
бачать найдалі.