Море — сльоза хеньо

Глянути швидко —
це лише жовтава площина.
Одна лінія обрію,
кілька чорних ліній.
Але дивитися довго — інакше.
Посередині
хеньо, жінка-пірнальниця, важко припала до землі.
Її тіло
поволі проступає.
Далеко ліворуч
маленький човен
висить на обрії цяткою.
Глянути швидко — не видно.
Лише той, хто дивиться довго,
бачить те, що виплакало море.
Вицвіла барва
не порожня.
Смуток, який ніколи не був сказаний,
всотався в неї.
Дивитися довго —
це знаходити довгий плач
усередині вицвілої барви.
Так само й людина.
Глянувши поспіхом, минаєш.
Лише довго дивлячись,
побачиш плач усередині.