Хеньо

На близькому піску розбиваються білі хвилі, і жінка сидить,
схилившись навскіс.
Тіло, що вийшло з води, ненадовго відпочиває на суші.
Шкіра, пісок і море спочивають в одному світлі.
Якби барва була щойно накладена, вона була б яснішою і легшою.
Але ця барва вицвіла на довгому сонці й на вітрі, який витримала.
Це було одне світло, але в ньому нашарувалося багато часів. Стільки, скільки глибини у воді, яку подолала ця жінка.
Глибина не приходить від потемніння.
Вона постає лише тоді, коли щось довго витримало і вицвіло.