Море в бурю

Вітер
зігнув ціле дерево.
Гілля й листя
знесло на один бік.
Трава на полі
лягає білими смугами.
Жодна стеблина не противиться,
усі в той самий бік.
Кінь і старий
стоять щільно одне біля одного.
Тепло коня переходить до людини,
а людська рука лягає на його шию.
Солом’яна хата
осідає за кам’яною огорожею.
Лягти —
не програти.
Це спосіб віддати тіло вітрові.
Трава лягає,
дерево гнеться.
Старий лишається біля коня,
ногами на землі до кінця.
Коли вітер ущухне,
трава знову встане.
Кожна стеблина, без винятку,
там, де лежала.
Витримати —
не означає ніколи не впасти,
а лишити в землі
силу знову встати.