Тайфун

Білі хвилі б’ють у широке море.
Чорна круча висуває голову до моря, на її гребені стоять кінь і дерева
вряд.
Між скелями збігає один білий струмінь води, далеко низько
здіймається Халласан.
Праворуч біля води щулиться постать, мала, зіщулена.
Перед вітром є два шляхи.
Стати проти — або йти з ним.
Що стоїть найпряміше, ламається першим.
Дерева на гребені лягають разом із вітром.
Вони не програють, а обирають життя. Так само й зіщулена людина. Зіщулитися не соромно. Велике дерево ламається, а зіщулене виживає.
Витримати — не подолати вітер,
а зігнутися з ним,
рівно настільки, щоб не зламатися.
Так зігнувшись, вони зрештою залишаються.