Вітер і хвилі

Хвилі високі, вітер лютий.
Солом’яна хата осідає,
дерево втрачає гілля,
кінь схиляє голову.
Кожне щось утратило. Висоту даху, одну гілку, випростану шию.
Але все ще на своєму місці.
Витримати — не стояти без ран.
Це віддавати себе потроху
і все ж не зникнути врешті.
Таке обличчя людини, що довго жила. Є сліди втраченого, і між ними ще є сама людина.