Обряд морському богові

Уклін іде небу й морю,
а очі знов і знов шукають далекий човен.
Молитва йде до бога.
Серце йде до човна.
В одній людині воно ділиться на два місця.
Маленький човен
переступає межу.
Ця скеля — місце,
де просять за його щасливу дорогу.
Про все, що можна, вже попросили.
Та серце не заспокоїлося,
і навіть після молитви
очі не можуть повернутися від моря.
Між безкраїм морем і самотньою землею
одне благання пов’язує того, хто відійшов,
із тим, хто зостався.
Найдавніше, що людина може зробити
для іншої людини, —
ось так скласти долоні.