Одна крапка

Одна лінія обрію,
над нею човен.
Оце й усе.
Це не порожнє.
Це повне мовчання.
Не тому, що не було чого малювати,
а тому, що не було вже чого прибрати,
лишилася одна цятка.
Прибирав колір,
прибирав форму,
прибирав слова.
Одна цятка, що лишилася
після цілого життя віднімання.
Там, звідки вже нічого не прибрати,
буття не зникає.
Навпаки.
На місці, що стало найменшим,
воно глибшає найбільше.
Найпорожніше місце —
місце найповніше.
Там,
однією цяткою,
він залишився.
Так залишилося
ціле життя.