Полудень

Сонце вгорі, картина світла.
Але вітер лютий.
Дерево хилиться в один бік, солом’яна хата осідає.
Старий іде вперед, зігнувшись, спираючись на палицю.
Те, що день світлий, не означає, що зникає й тягар життя.
Навіть у яскравому полуденному світлі людина згинається. День, що іншим здається добрим, для неї може бути найважчим.
Вітер — це роки, що відштовхують людину.
Це історія, якої не оминути,
і тягар, що приходить до кожного.
Старий не бореться з вітром.
Він пригинається і йде крок за кроком.
Схиляється, щоб не впасти,
і спирається на палицю, щоб не спинитися.
Витривалість не чекає дня без вітру:
а й у вітрі не згубити своєї дороги.
І сьогодні він іде. Над зігнутою спиною яскраве полуденне сонце.