Хиткий човник

Море кольору сухої трави перехиляється через усю площину картини.
Далеко ліворуч гойдається човник, мов цятка.
Але хитається не лише човен.
Хитаються чорні хвилі,
хитається солом’яна хата на пагорбі,
і в тому самому вітрі хитається серце коня й людини.
Човен на морі.
Людина й кінь на суходолі.
У різних місцях,
але в одній тривозі.
Людина не може схопити човна,
кінь не може спинити його хитання.
Нічого не можуть зробити.
Тому лишається одне: дивитися.
Солом’яна хата осідає,
кінь стає біля людини,
і людина до кінця не відводить очей від моря.
Витримати — не стояти без хитання.
Це нести хитання далекої істоти
у власному серці
і до кінця не відводити погляду.
Хиткий човник — маленький човен на морі
і водночас життя,
що хитається в людині.
Світ великий, човен малий.
Але через ту одну малу істоту
все на суходолі тихо тамує подих.