Острови-брати

Площина картини лежить довго й плоско.
Усе — вицвілий колір землі.
Єдина лінія обрію
тихо ділить світ.
Ліворуч велика скеля,
далеко праворуч — ще одна.
Люди назвали ці дві скелі братами.
Братами, що не можуть наблизитися,
не можуть узятися за руки,
все життя стоять ногами в тій самій воді
й дивляться одне на одного.
Це не слід називати тлом.
Скеля не відступає назад.
Вона прийшла раніше за людину
і стоїть перед очима.
Не тло.
Умова.
У цьому кольорі,
у цьому вітрі,
перед цією скелею
людина вперше стає людиною.
Світ там раніше,
і перед ним
людина вчиться пізнавати себе.
У тих двох скель ми вчимося
стояти в одному морі,
навіть коли не можемо торкнутися.