Море Чеджу

Уся площина —
море кольору сухої трави.
Далеко ліворуч —
маленький човен.
Праворуч, на краю чорного мису,
стоїть постать.
Човен малий,
і людина мала.
Між ними
безкінечно лежить море.
Чи долине поклик?
Вітер забирає голос.
Чи побачать помах руки?
Відстань стирає жест.
Але море —
не вода, що розділяє цих двох.
Серце, що дивиться вслід тому, хто відійшов,
і серце, що не забуває, куди повернутися,
зустрічаються на тій широкій воді.
Не могти торкнутися,
і все ж бути в одному морі.
Це той спосіб,
яким це море єднає.
Між тим, хто пішов, і тим, хто залишився,
теж лежить таке море.