Ворони на кам'яному мурі

На кам’яній огорожі
зібралися ворони.
Якщо тихо вдивитися в кам’яну могилу перед ними,
вона схожа на людей, що сидять зіщулено.
Плече до плеча,
голови схилені,
збилися в одну брилу.
Далеко на морі
пливе човен.
Птахи можуть летіти,
а люди, що стали камінням,
покинути свого місця не можуть.
Може, чекали так довго,
що люди стали камінням?
Може, ті, хто зостався, спершись одне на одного,
у чеканні того одного, хто відійшов,
застигли, мов одна могила?
Човен далеко,
чекання лишається на суходолі.
Кам’яна могила — не мертве каміння.
Це подоба людей,
що чекали того, хто не вертається,
аж поки не втратили слова.
І сьогодні каміння
на тому самому місці.