Тольхарубан і ворони

Доль-харибан, кам’яна статуя Чеджу, не рухається. Ворони без упину тривожаться. Доль-харибан віддає свою голову птахам, і птахи спокійно спочивають на
ній. Над кам’яною огорожею збирається чорна зграя, а далеко в морі
човен вийшов у путь. Доль-харибан не йде очима за тим човном.
Лише стереже місце, куди той вернеться. Поки б’ють дощ і вітер, поки
сонце сходить і заходить, він чекає на тому самому місці. Тим, що не
рухається, він чекає того, хто відійшов, а тим, що мовчить, освітлює
дорогу назад.
І в чекання є такий спосіб.