Берег і коник

Хтось сидить на березі.
Наче надто довго чекав того, хто не приходить.
Тіло застигло каменем, а серце, вицвіле на вітрі, стало сухою травою.
Лише кінь, що проходить поруч, і човен далеко на воді знають те
чекання.
Колір сухої трави — не барва природи.
Це барва, яку життя, стомлене чеканням, лишило в часі.