Широке море, вузька стежка

Біля широкого моря, в одному кутку, іде старий, спираючись на
палицю. Пагорб перед ним не рівний. Підіймається, опадає і знову
тягнеться вдалину. І дорога, яку прожила людина, не йшла рівно;
часом завертала, часом пригиналася — і так дійшла аж сюди. На тій
зігнутій лінії лежить час цілого життя. Життя — це не шукати
рівної дороги, а пройти зігнуту дорогу до кінця.
Море широке, дорога вузька. І все ж він обрав дорогу. Бо йти можна лише дорогою.